Каріна 13 років і Паша 7 років, які 2 роки тому втратили маму.
В дітей лише трішки загоїлася біль за мамою, як знову прийшла біда. Війна…, яка забрала у дітей дитинство, хату, іграшки, радість.
Тимчасово їх разом із батьком прихистили зовсім чужі люди, а що далі їх чекає, як і де жити далі?
Біль, сльози та страх перед майбутнім …
«Спочатку ми поїхали в Рівне, але там були сирени, ми звідти поїхали в Польщу. В Польщі побули неділю й повернулись знову сюди. А тут почали бомбить знову. Бій міг бути дві – три години. Ми не стали терпіти й поїхали до інших родичі в Хмельницьку область, там побули близько місяця і приїхали додому.» – згадує Каріна при розмові з нашими місіонерами. Приїхавши додому побачили розбитий будинок.
«Тут був телевізор, а тут стояла моє ліжко, ось що від них залишилось» – показує Паша обгорілий шмат металу та пружини, які нещодавно були телевізором та зручним ліжком.
Якщо ви бажаєте підтримати цю сім’ю, ви можете зробити це за посиланнями на сайті.
